jatobikajy

Гицель: є така професія, є така проблема.

2009-09-13T09:52:17Z

Вже декілька ночей поспіль мешканці Дрогобича чули постріли в різних районах міста. Відстрілюють бродячих собак.
З однієї сторони зграї собак волоцюг які гасають вулицями і площами змушують владу приймати "якісь" заходи, бо крім реальної загрози бути покусаними, ми ще й засвідчуємо власний цивілізаційний ступінь розвитку. А табуни псів на вулицях як ви розумієте, не є родзинкою нашого міста.
Я сам не раз бачив як туристи які відвідують Дрогобич замість того аби фотографувати та милуватись архітектурою та іншими цікавинками, показували пальцями один одному на бродячий прайд, і з неприхованим інтузіазмом клацали фотообєктивами в сторону собацюр.
З іншої сторони якщо мова йде про центральну частину міста, то достатньо нам спуститись від площі Ринок в сторону прод. базару і пройтись поруч з мясним павільйоном, аби пересвідчитись що проблема безпритульних псів, безпосередньо повязана з антисанітарією, та суцільними купами сміття які залишають по собі торговці, і якими так приваблюють Бровків, і Тузіків.
Нещодавно один продавець кавунів з півдня України, який декілька ночей жив в своїй вантажівці з якої торгував, хвалився мені, що сам він особисто "завалив" пару псів з карабіна, бо бігали ночами біля машини і спати заважали.
Я розумію, що наша культура і фінансові можливості, ще далекі від того, щоб створювати притулки для бродячих собак, як це практикується в Європі.
В одному з таких притулків моя знайома з Польщі знайшла собі чотирилапого друга, для них це нормальне явище. Для нас же звичним явищем є чути постріли і скавчання собак посерд ночі. А чи є це нормальним?
Якщо держава немає грошей на спеціальні притулки то можливо спроможеться на відносно гуманніші методи вирішення цієї проблеми, принаймні відловлених хворих собак усипляти, а здорових стерилізувати і відпускати.
Хоча доки державу не цікавлять безпритульні люди, і діти вулиці, така "дрібниця" як бродячий пес і надалі буде вирішуватись за допомогою зброї.

Вона працює-- ви вчіться

2009-09-09T13:16:53Z

Наші політики не перестають мене дивувати. От тепер приміром пані премєрка видала:
українським школярам роздали щоденники, на обкладинці яких зображений тигр з косою Юлії Тимошенко.Також є традиційний атрибут БЮТ – сердечка, і напис 2010 – рік білого тигра.
Я собі так подумав, а якби наступний рік був не білого тигра, а приміром роком мавпи, чи там змії якої, цікаво чи Юля свою косу завязала би на таку символічну істоту? Та й взагалі щоденник це мабуть най остатніший подарунок який можна подарувати дитині шкільного віку. Згадайте себе в школі, які у вас виникали асоціації при слові щоденник?
--(вчителька) діти а зара всі витягли щоденники і запишимо дом. завдання.
--(діти) аааа ооо йоййй
або
--(вчителька) ти тумане вісімнаційтий мало того шо ніц не робиш, та шей шумиш тутво на уроці, ану скоро щоденник мені на стіл!!!!
--(Василько) тая більше небуду, ну небуду!!!!
Тобто щоденник в дитини асоціюється з якоюсь загрозою, бо від запису чи оцінки в ньому залежить багато чого, від матеріальних дитячих благ, до фізичних попереджень зі сторони батьків, володарів справедливого ременя який може в будь яку хвилину боляче дати по сраці.
в кожного школяра є такий момент коли він свій щоденник зненавидів. Я от приміром памятаю як в пятому класі на уроці трудового навчання, майстрував табуретку і ненароком вдарив (мяко кажучи) себе по пальцю. Вчитель якраз був поруч, і все чув. Як я тоді переживав дорогою до дому, запис в щоденнику безжально констатував слідуюче: Ваш син матюкався на уроці трудового навчання. Але я тоді в дома через той щоденник дістав, огооо.
Хоча інколи памятаю, як дістав файну оцінку,(особливо з математики) то декілька раз, перевіряв, чи та завітна цифра з автографом вчителя не зникла не дай Боже раптово.
А ше пані премєрка з тими щоденниками чисто заплутала вчителів, бо тепер не відомо чи в ті іменні щоденники мож одиниці гатити і зауваження писати?
а якщо мож то мабуть дуже обережно (всеж не на базарі куплені щоденники, а Сама Вона подарувала)
тож тепер зауваження в Тому щоденнику має так виглядати:
Ваш син на мому уроці крутиться, шумить звязався в кааліцію ше з двома шмаркачами, і вони ніц не роблять, а хіба говорять (мяко кажучи)
І Ше даю безплатну пораду ше одному політику, який постійно в нас перед очима маячить:
Сєня врятуй дітей купи їм запасні щоденники би мали на двійки, і зауваження,
бо в головний, від Неї вони будуть хіба домашнє записувати,
і вчитись- бо вона працює.

Кондиціонер, сім кас, і Шевченко

2009-08-26T14:35:27Z

є такий старезний бородатий анекдот
про барменку, і податкового інспектора
заходить податківець до бару, і каже до барменки налийте мені сто грам горілки,
та йому наливає, а він витягає з кишені суперточну мірку переливає оковиту в ту мірку, і каже
ага курва ваша мать!! а тут нема сто грам, а хіба сте влили вісімдесят, з вас двайціть гривень штрафу!!!
барменка вибачається, перепрошує, і дає двадцятку податківцю.
на другий день все то саме: та сама барменка, той самий податківець в ту саму годину, замовляє свої сто грам, а та сама мірка, яка показує, шо то насправді вісімдесят грам.
податківець розгублено запитує
-- а шо пані не отримала зі вчора науку!!! шо тре доливати!!!
--- ой та дайте мені спокій, мені ліпше вам двайціть гривень дати, ніж руку збивати зі своєї мірки.
то була така собі ремарка
Був я нині в ОЩАДБАНКУ, насеруматри як то так може бути. Купа людей, які вибудували якусь рахітичну чергу, до семи кас, з яких працює лише три. Нє ну то шо вони працюють, то я трохи перебільшую бо вони ніц ані раз не працюють, а лише тримають людей в довжилезній черзі і мають все в дупі. Чому цей заклад називається банком, важко збагнути.
А знаєте чому ОЩАДНИЙ банк називається ОЩАДНИМ? Ну крім того звісно, що совок назвати єдиний свій банк оригінальніше не міг, цей банк прославився ще тим, що "заощадив" на поч. девяностих мільйони кровних карбованців простих совєцких мурашок-громадян, шляхом лохотронних махінацій, і так само має все в дупі, згрузивши трохи відповідальності на маскалів, а решту на Павла Глобу, який міг попередити, і передбачити що імперія завалиться але зморозився всім нам сказати, і тому він теж винен, а держава своїм громадянам з того всього вродила по тисячі гривень подачки, яких хтось мабуть помилково прирівняв до тисячі карбованців. Ну чисто як в тій пісні Братів Гадюкіних: Ціле життє не пив, не крав, копійку товк, на книжку клав
Але не втому річ, і не в тому печаль.
Рудементи які залишились від совка, вони незнищенні здається, ОЩАДБАНК один з них.
Заходжу. Над дверях пише жи закривати їх обовязково бо кондиціонер є, і він працює. ОООО нормально навіть кондишин спровоглись,оооо вікна пластикові зарослі пінкою з минулого року,еееей повала така сигментована новенька, ну шик, я тобі кажу!!! правда стіни такі як були і запахи теж ,і шафа з інвентарізаційним номером, вазонки дурнуваті, і все тотально державне, тобто занедбане і нікому не цікаве.А народуууууууу!!! і всі в черзі, хто за чим, комунальні платежі, сплати-виплати, рахунки, дебити-кредити, прінтер тріщить,а люди завмерли в літаргійній метапаузі. Бо все на стільки повільно відбувається, що мож від того заснути. Перед моїм носом пише, же каса працює з третьої години. а далі розклад технічних перерв, перша з яких в 15.10, тобто через 10хв після як того, як та каса сі втворила. Шо за нах!!!! Простояв я з того всього в черзі цілу годину свого життя, подумки кляв совок за то, шо подарував , нам всім, крім щасливого дитинства, ще й ощадний банк, стало мені від того так сумно, що
снував я поглядом по стінах дрімаючи в своїх роздумах і лиш сумний погляд Тараса Григоровича в кудлатій шапці, з густими вусами з розумінням мені мругнув з портрету на стіні навпроти,
а я зрозумів тоді, що перед ним там висів портрет Володимира Ілліча, якого зняли в буремні девяності, коли цей банк людські гроші "ощадив"
а повісили замість нього Тараса Григоровича.
а що ж від того змінилось?

"мега толерація"

2009-08-11T18:54:03Z

Людей стає все більше, і відповідно терпимість і толерантність між ними "кудись" щезає
таке моральне почуття як співчуття, загубилось в аналах споживацького цивілізаційного проекту. Взагалі вияв справжніх почуттів вважається слабкістю, натомість маскарадний набір соціальних ролей давно підмінив своєю невимушиністю основи загальнолюдських стосунків.
Звісно ж смерть 50 тисяч азіатів внаслідок цунамі, залишиться лише цифрою в свідомості європейця, а смерть одного маловідомого сусіда викличе як мінімум роздуми на тему тлінності людського буття(читай почуття страху за себе коханого). Холодні серця і прагматично-раціональна модель поведінки, разом з віртуалізацією міжособистісних стосунків як таких, творить з нас чудовиськ. Здатних не помічати не тільки страждання людські, але й красу.
Здатних користуватись, і помічати слабкості, і вади.

Розслабтесь вас відпочивають.

2009-07-31T08:58:41Z

Внаслідок того, що влітку ну аж ніяк працювати не хочеться, і не можеться люди масово йдуть у відпустки.
Відпочити хочеться всім: прибиральницям і професорам, бібліотекарям, і крадіям автомагнітол, стахановцям і шлангам, майстрам і паталахам. А якщо є попит то мусить бути й пропозиція.
Пропозиція ж як відомо буває різна від пятизіркової і тридцяти двох зубої готельно-закордонної, до бабулько-напівгаражного варіанту але з файним краєвидом, на вітчизняне майже чисте море, і лотерейним харчуванням (можна просратись можна не просратись) від тої ж бабульки. Мож поїхати в гори розложити намет і враці всьо мати, але то не кожен схоче, комусь до вподоби всю відпустку помідори на дачі поливати з пласмасової баклашки, когось пре просто містом вештатись під пивом і казати (вже пять років поспіль)
-- нє того року я вирішив нігде не їхати.... тану за такі гроші я би ліпше в Турцію, або в Єгипет, гори схарили а Крим ну на..уй.
Впринципі будь який "культурний" відпочинок схожий на конвеєр, на якому тебе зобовязані як бройлєра шість раз годувати, рушничок поміняти в морі скупати нахуй послати, другого прийняти, шість раз годувати.....
Я недавно з якоюсь тіткою середніх років в поїзді їхав, вона розказувала що вже 8 років підряд в Моршині відпочиває, а сама з Кіїва.
--- у вас тут такая вадічка, такії гори прірода, правда санаторії страшні як гуртожиткі, сцяками біля бювету смердить і урн для сміття нігде нема.
Я їй кажу
-- Шо правда то правда природа гарна, і водичка зачотна, а сцяють біля бювєтів відпочиваючі, бо водічкі ніяк не нахлепчуться, а місцевим та вода нужна як їжаку футболка. Тьотя погодилась але по очах було видно шо і за собою чула якусь дрібну провину з того приводу.
Внашому благодатному для туризму регіоні з відпочинком ахтунг повний!!!
В Трускавці коли буваю, мені так тих здихлів приїжих шкода, вони з тими поїлками в писку мусять обходити баюри і ями, бо весь Трускавець будується постійно перекопується, і шумить відбійними молотками. Люди платять купу грошей за нульовий сервіс і умови. Одне радує шо то переважно маскалі приїжають, так їм бля і треба.
О таке то, літо всеж літо і тре обовязково кудись махнути.
я тобі кажу.

життєво так якось

2009-07-27T15:52:56Z

Кавалкова Архітектура, або головне аби чистенько і побілочку якусь зробити.

2009-07-03T12:55:27Z

Судячи з того, які заклади і магазини заполонили наше місто я зробив висновок.
В Дрогобичі людина живе для того, щоб зробити чотири речі в своєму житті
1. Щодня таритись в аптеці всякими ліками.
(якщо пройти від "Ромашки" тої шо біля філармонії по вулиці двіста метрів в сторону до воєнкомату, ми пройдемо повз три аптеки і впремося в поліклініку) і то тільки на одній вулиці, по місту їх вже так дохіра, шо ми би вже мали тупо не вмирати.
2. Вдітися в гуманітарку.
секонд-хєнди річ корисна спору нема, але якшо їх так дохрина, шо аж в ресторані "Україна" тепер замість фірмової курки пахне гуманітаркою то вже неподобство. за останні два тижня відкрилось ще два магазина, і один ше планують відкрити, при тому, шо їх і так вже в біса забагато
3. Мати справу з банком.
вот надідька нам стільки банків в Дрогобичі? Навіть в період кризи їх стало не набагато менше, а приватбанк, ше одне відділення відкрив!!! І шо вони там роблять і тих банках? невже є якесь дурнувате яке їм дипозит дасть? Понаставляли тих банків сидять і папери сувають з одного стола на інший.
4. Вікна двері
От ідеш по вулиці висить така стандартна вивіска "Вікна двері" заходиш а там така кімнатка розміром як в мене стара шафа, сидить якийсь хєр працездатного віку: столик компютер, косинка, біля компа стоїть його барсєтка. Заді нього вперті два пластікових вікна. На вулиці обовязково стоїть його старий бусик яким він тягає хвальоний німецький профіль і склопакєти з Перемишля через Шегині. Той весь колаж називається фірма, а він директор.

В принципі все це не є ніяка проблема, і най собі буде купа аптек, гуманітарок, вікна-двері кантор. Мене більше (якби це культурніше висловитись) зайобує, чо вони кусень тої стіни яка їм належиться до оренди, малюють в якусь жесть, ліплять Вивіски зверху з якимись йобнутими назвами, і закладають бруківочку тільки на своїй території, і мають всьо в сраці і думають які вони охайні і господарські люди. А насправді за той кислотний різнобой в історичній частині міста треба показово розтріляти головного архітектора, після того зробити біля ратуші концерт, запросити Курчика, і Дубів. Най си люди бавлят, а наступний архітектор уникає таких фатальних помилок. Всіх арендарів зобовязати не бути рагулями і маланцами, інакше концерти біля ратуші стануть регулярними. Інакше поридку не буде.
я тобі кажу.

вуха дома прішйош

2009-06-29T07:37:32Z

Перукарня річ неминуча.
Перукарки бувають різні. Одного разу мене стригла навіть буха і весела перукарка, від неї несло перегаром, і я ризикував лишитись без шматка вуха, яке вона могла хвацько відтяти навіть не помітивши, тому я з острахом зиркав то в зеркало то на неї, коли ж її маніпуляції з гребінцем і ножицями відбувались поблизу моїх вух, мені хотілось вибігти з тої перукарні обмотаний простинею і кричати. На щастя цього не сталось, і вуха я зберіг. Тож з майже симетричними вісками, і майже рівною окантовкою, напаханий совєтскім одекалоном ще будучи дитиною я запамятав цей день на все життя.
З того часу пройшло років 20, вже давно не працює "оздоровчий комплекс Хвиля" в якому крім пральні, бару, та сауни існувала згадана цирюльня. Перукарні потрохи перетворюються в салони краси, а совкові рудиментні "паріхмахірські" мабуть скоро відійдуть в небуття разом зі старими перукарями які чекають пенсії, вечірнього серіалу, і правнуків.
Декілька днів назад я відвідав доволі пристойний салон з тою ж таки потребою в підстригтись. До сервісу і самих перукарів немаю жадних притензій. Все як кажуть гуд. Але в процесі стрижки сталась одна оказія: ножиці перукарки небезпечно наблизились до моїх вух, від чого в мене виникло непоборне відчуття дежавю, але ні перегару ні пяної балачки не помічалось, я напрягся, і коли ножиці вже були в моїй вушній раковині я запитально глянув в дзеркало, перукарка перехопила той мій погляд, і розгублено в дзеркало каже
-- а у вас там декілька волосин може встригти га?
-- та (запитально такнув я)
-- добре (незрузумівши мене щебетнула перукарка) і взялась мені встригати волося в вухах.
Та я в житті не міг подумати шо в мене там волося росте, нє ну я бачив в старих пердіїв стильну афро шевелюру в вухах, але то таке. А тут в мене знайшлось!!!як то так?
я тобі кажу.

Куди котиться світ?

2009-06-25T14:40:43Z

на днях, а вірніше блище до ночі, десь так пів одинадцятої, довелось мені бути біля нічного магазину "Сова" по дрібній півлітропій потребі Львівського світлого,
і стою я значить в черзі, аж тута підїжає міліцейський бобік, зупиняється, і крізь відкиту ставню зявляється невдоволена будка пана мусарка.
(звертається до панків які там тусовались обабіч)
--- як діла шо ту робите? прийшли за бухлом і подібоширіть сволочі малолєтні га?
і так далі
-- таде ми тут, купляємо кіфірчік, хочемо ізжогу гасити, а ви як пане мусарок?
--- та я теж Богу дякувати не зле.
короче поспілкувались вони по душам, шось там мєнт їм поморалізував, і вже хтів їхати гет, як сталась неприятна оказія, міліцейський бобік заглох і піздєц. І скільки панкоп не крутив ключом в замку зажиганія, а толку з того не було ані раз. По невдалих спробах завести мусарську автівку, будка пана шерифа зявилася крізь прочинені бокові дверцята ше раз.
І як я ржав як панки міліцейський бобік пхали.
я тобі кажу

арт хауз )))

2009-06-22T10:21:54Z

сьогодні 121 рік від дня народження

2009-06-22T08:27:23Z

Е.М.Ремарк.

особливості локального WC

2009-06-21T10:07:08Z

Навідався я недавно до кафе під назвою "Мамина хата". Крім того, що хотів їсти побачив, над входом рекламу "Микулинецьке" і захотів пити.
Невеличка кафешка в якій все, починаючи від інтерєру, меню, цін, та одягу персоналу, безжально зідрано з "Пузата Хата". Ну значить набрав я собі на тацю всяких там лігумін, і попхався на касу, замовив ше собі пиво на розлив, тай кажу до тьоті касирки.
- я вибачаюсь, але побіжно окинувши поглядом ваш чудовий заклад, я так і не поняв де ту у вас кімната для хлопчиків.
Тьотя напряглась і на одному дихані підвищиним тембром видихнула
- ви розумієте, щоб сходити в туалет треба пройти через кухню, а то неможна для відвідувачів, то як хочете до кльозету, вийдіт з бару пройдіт на ліво сорок метрів, через базарчик, і з другої сторони там будут зелізні двері, то є від нашого бару протележна сторона від кухні, і там постукаєте і скажіт шо ви в нас ту сидите вони вам відкриют.
Тітка не звертає увагу ні на мене охуївшого з відкритим ротом і тацею в руках, ні на багаточисельну чергу позаду мене яка то всьо слухає, і продовжує перформенс.
--Лідааааа (обертаючись до дверей позаду неї, які ведудь на кухню) Лллідаааа, чуєш??? там хлопець зара обійде з тамтої сторони пусти його в тууаааалееет, добреееее???
я гарячково окинув оком чергу позаду мене, людям чомусь стало незручно від того певно, що тепер всі знають шо я хочу сцяти, і зара піду обходити бар жеби висцятись з тамтої сторони на кухні де є туалет.
-- нє нє не треба того клопоту (промимрив я не своїм голосом, завстиданий надмірною увагою до своєї персони) я потім,
-- ну як хочете фиркнула цьотка.
та хочу (подумав я) але ходити шукати зелізні двері стукати і казати через ті двері, то я той хлопець що хотів сцяти, Ліда чуєте то я
Лідааа, відкрийте бгггг
p.s.
доречі коли я замовив "Микулинецького" цьотка сказала шо мусить піти на кухню налити
бугага
я тобі кажу

:)

2009-06-15T10:49:01Z

Я давніше якось прочитав, що з 10 думок чоловіка репродуктивного віку, 8 про секс. тобто 80%
чесно кажучи не віриться, хоча хз.
для того щоб перевірити чи це правда (чи може всесвітня організація феміністок, ширить дезу, аби скомпрометувати чесне моногамне імя Чоловіка)
я придумав експеримент.
мета: визначити в процентному співвідношені рівень сексуальної стурбованості, активності, готовності, і просто поржати.
прилади:
мобільний телефон з функцією нагадування.
опис експерименту:
для чистоти данного дослідження та отримання обєктивних результатів, пропонується діяти слідуючим чином: в мобільному телефоні поставити нагадування слідуючого змісту( згадай 10 останніх думок) нагадування слід поставити відрахувавши від сьогоднішньої дати 15 днів, (шоб забути про експеримент точно) час нагадування 11.00, пік розумової, та фізичної активності людини.
І коли тіліфон подасть алярм і ви прочитаєте на дисплеї про шо мова, і почнете хаотично згадувати про шо думали, от тоді можна говорити про те чи чоловік думає про секс всього лише вісім раз з десяти ))) чи ні
результати експерименту зобовязуюсь опублікувати.
я тобі кажу.

банкиЄбанки

2009-06-10T14:04:53Z

я підсвідомо відчув шошось не то, бо біля кас завжди було купа людей аби заплатити за всякі там кредити, і прочі кабалістичні тяготи, а тут нікого, і касирка якось так падазрітєльно на мене дивилась, коли я платив свої кровні 220 грн, за тєлік і за дівідішку, той погляд я впізнав ( останній раз на мене так дивилась продавщиця цілодобового ларька на вокзалі коли я купував там літровий семи зірковий коняк сірий аіст за 15 грн.) в її очах я чітко прочитав ЛОХ!!!
ну одним словом я відстігнув касу за кредит сховав на щастя платіжку, і чисто случайно нею не підтерся, а чогось зберіг.
Позавчора звонят до мене з Хоум Кредіт Банк (я продався їм в рабство на рік за тєлік і дівідішку) і кажуть дівчачим голосом на маскальській мові
-- шо за нахуй чого за крєдіт нє платіті, ааа? за такі бака, можна і фізічєскоє прідупріждєніє схлопотать!!!
--- та я заплатив бігме ше два тижні назад, та цьоцю та чесно.
-- пиздиш платьож не прийшов, де з платив в якому банку?
-- та в УКРІНБЛЯБАНКУ, той шо напротів памятника Шевченку,
-- ну то виясняй шо за йобана хата поломані двері, іначє штрафних ізлішеств накінєм по самое німагу.
Після цієї змістовної розмови я одразу попрямував в УКРІНБЛЯБАНК злосно зжимаючи в руці папірець який я купив в них за двісті двадцять рубасів.
-- шотозаділа чого гроші не перевили?
касирка з бєзразлічним виразом лиця
-- а ми вже пару тижнів ніякі платежі не переводимо, може сьодні, може завтра
--- хуявтра на мене вже штраф наклали шо то таке а?
--- та йдіт до керуючого шо я вам зроблю?
в керуючого в кабінеті?
--- дайте платіжку
я думаю а шо як він її зїсть, а мене пошле? але вроді не дивиться на мене як продавщиця з нічного ларька, може і не зїсть.
--- нате
--- ми зробимо копію і відішлемо в той банк де ви рабстві вони вас помилують і штраф знімуть
--- добре але точно напишіт шо то ви збакапорили а я сонечко
-- добре добре.
всьо обійшлось, але в УКРІНБЛЯБАНК я більше не прийду, вони навіть дві сотки перевисти не годні.
о таке от
я тобі кажу.

1 червня - день захисту дітей.

2009-06-02T15:03:27Z

Навіть попри всі мої рвотні рефлекси при згадці про СРСР, мушу визнати, що дитина в цій тоталітарній хрущовці таки щось важила, і була захищена.
Мабуть частково цьому сприяла залізна завіса (в позитивному її сенсі), совковий простір без свободи слова, совісті, і пересування, був також вільний від наркотиків, порнографії, і масової культури (в негативному її сенсі). Совєти не тільки страшили весь світ ядерною кузькіною мамою, сажали кукурудзу і людей, але як це не парадоксально проводили величезну, пропрацьовану, розмаїту кількість заходів для того щоб "дєтство було щаслівим і абсолютно безвозмездним". Я не захищаю і не виправдовую радянську владу, але факти залишаються фактами.
Що зараз держава може дати дітям? Як відомо дітям прийнято давати все найкраще.
Навіть сама можливість "якісно" народитись у нашій державі, прямопропорційно залежить від платоспроможності щасливого татуся ("некуплені" акушерки та медсестри раптово стають апатичними, забудькуватими, і навіть зверхніми),що тягне за собою непередбачувані наслідки, тож разом з цукерками і шампанським необхідним атрибутом "нормальної подяки за всьо" є зелені папірці з мертвими президентами. Справа навіть не в тому, що в нас де-юре медицина безплатна,а в них де-факто зарплата маленька, найгірше те, що "це" стає нормою, і приймається суспільством як данність.
Демографічна ситуація в Україні залишиться катастрофічною доти, доки жінки будуть боятись народжувати, і побоювання ці, слід визнати небезпідставні мяко кажучи.
Разом з совєтами зникли не тільки памятники Лєніну, черги, паради, і таргани, але й молочні кухні, путівки в санаторії майже задурно, дитячі кінотеатри, і парки розваг (ганебний стан дрогобицького парку відпочинку тому підтвердження). Більшість дошкільних закладів перетворились, або в руїну в дитячих павільйонах якої замість гойдалок смердить сечею, і розкидані шприци, або давно продані за безцінь. Дитячі спортивні секції, та всеможливі гуртки, або доживають своє, разом з відданими своїй справі тренерами та педагогами, або розформовані за відсутності фінансування.
Я з подивом слухав історію про те, як за часів совдепії в одній зі шкіл району діти цілим класом вигодовували декількох свинок, а за це, вдячний Іліч з портрету в образі чиновника від освіти, відправив їх на пару деньків на екскурсію в Москву.
Звісно я можу порівнювати тільки те, що стосується мого покоління. У нас не було компютерів, ігрових приставок, та мобільних, наші іграшки були зроблені наче сокирою, а одях був сірим, коричневим або синім. Наш телевізор показував три канали і всі однакові. Але ми не були жебраками і наркоманами, ми не помирали на уроках фізкультури, нас неможливо було побачити на вулиці з сигаретою в писку і лонгером в руках, і не тому що тоді лонгерів не було.
Я ненавиджу совок за те, що він робив людей тупими, і відучав мислити, але що стосується самого поняття дитинство, це можливо той випадок коли деякі речі слід не знищувати, а розвивати. Я зумисне уникав ідеологічного наповнення і спрямованості всього, що було повязано з дітьми за часів СРСР. Це окреме явище і турбота про дітей є одночасно і метою, і наслідком ідеологічного змісту тогочасної держави. Та мушу визнати
факти залишаються фактами.
я тобі кажу.

востатній звоник, або хто вчителем працює, той в цирку не сміється.

2009-05-29T07:30:29Z

Обряд останнього звоника, необхідний атрибут для закінчення чергового навчального року, а дітиска в бантіках і маринарках то лише невідємна частина його. Сільська школа в плані таких заходів то є суцільна хохма, бо має свій підхід і свою візію як то має бути.
Підходячи до школи важко не помітити пофарбовані вапном бардюри як на паску і підстрижені кущі, всюди порядок і чистота не випадково, бо крім вчителів батьків і дітей в школу може припхатись якесь чудо з райдерж адміністації, чи райвідділу освіти, і тому як не будуть бардюри помальовані то наступить тотальне і незворотнє паліво на всю школу, ну крім того в нас деректор колишній салдафон, помішаний на порядку і дисципліні. ти можеж в очі конспекта уроку не бачити, а про календарне планування знати шось приблизно, але якщо ти не поголений, то він буде пінитись і кривитись. Інколи я собі думаю шо йому похуй та школа з тими навчально виховними процесами, Ващенками, Макаренками, і Сухомлинськими, але йому не похуй школа як зданіє з євро-вікнами, нормальними підлогами, і чистими коридорами.
Ну типу свято почалось, на вулиці перед школою грає муз. центр поставлений на дві парти зсунуті до купи. Це чудо техніки нещодано зявилось в нашій школі, і є нагородою за минулорічну повінь, разом з компютерним класом і новим дахом, тобто це той винятковий випадок шо держава хоч іноді шось робить. Зібралися батьки діти по класах вишикувались півколом, вчителі на переді директор в призидії, разом з директором села деректором місцевого глиноземного заводу, і православним ксьонзом. Пацан з восьмого класу заносить прапор, робить коло пошани з дурноватою посмішкою, включають гімн України всі руки на серце.
слово надається голові сіль ради (всі хлопають)
дорогі учні бажаю вам здоровя бо то є найголовніше в житті буде здоровя буде всьо....
слово надається директору глиноземного заводу (всі хопають)
дорогі учні бажаю вам саме головне здоровя бо здоровя то є дуже важливо....
слово надається ксьонзу (всі хлопають)
бажаю вам здоровя бо то найголовніше.
то саме говорить деректор школи+ нагадує шоби діти літом не пхали пальці резетку бо може током йобнути, а то не по правилах безпеки. Таке враження шо вони тости говорять і то ті самі кожен рік, нашо того цирку я не доганяю. роздали би дітям табеля, сказали старшокласникам коли екзамени тай всьо, і не треба прапори носити і бардюри малювати, і в мікрофон від караоке приєднаний до музцентра різні глупості виговорювати. Далі починає трохи капати дощ всі заходять в школу. дітиска на канікули, вчителі до бару. І так кожен рік.
я тобі кажу.

зрусифіковане-здебілізоване

2009-05-27T12:42:13Z

Недавно в газеті прочитав, що десь в східній Україні (не пригадую де) якась бабулька поставила кєди в кут, бо невміла українською прочитати інструкцію від пігулок, в результаті чого випила щось не по темі, і віддала Богові душу. Автор статі гнівно засуджував тотальну українізацію, яка ще не одного зі світу зжиє,
-вот мол перші сигнали, чо мол па рускі вкладиш не мож було написати, га?
ще й фільми заставляють на українській мові в кінотеатрах дивитись, від цього аспекту українізації теж страждає мирне населення донбасу і прочіх ісконно рускоязичних тєріторій України.
Я собі подумав, шо маскалі, ше трохи і на нас війною підуть!!!

ще пару жертв українізації у вигляді шклірозних бабок, що не годні кирилицю прочитати хоч вік тут прожили, і маскаль на танку приїде рускаязичних защіщать, я завжди підозрював же тоті старулі маскалихи противні, то і є справжня пята колона. І де гарантія що нині вони спокійно сидівші на лавках біля підїздів, і обмовлявші сусідів, завтра не вийдуть на центральні площі, обвязані як справжні шахідки пудевками з таблетками, і під крики нічево ніпанімаю паукраїнскі не вчинятимуть показові самовтруєння поїдаючи анальгін жменями?
А шо? зроблять такий флеш моб, їх і так ніяка холєра не забере, але бучу піднімуть то точно.
З українським дубляжем в кінопрокаті то чиста комедія так само. Влада тормозить конкретно. Кричить якесь кацаписько, що в кінотеатрі нічірта ніпанімаїт, нема проблем--- пускаємо паралельно той самий фільм з його рідним російським дубляжем, і всьо.
Правда з невеличкою поправкою ціна на квиток з російським дубляжем стандартна. (35-20-15грн залежно шо за кінотеатр) а квиток на український дубляж того самого фільму 2 грн, або взагалі попервах задурно. І все, питання з кіном знімається, державі це буде хірню коштувати, і ніяких репресивних дій не потрібно застосовувати. А в нас звикли все старими совковими методами капарити, з під палки і примусу, в таких тонких питаннях як мовна політика то не метод, мабудь все ж таки слід залишати за людиною альтернативу наприклад сходити в кіно за 35 грн, чи за 2гр, вибір очевидний, як і очевидно, що його зробила сама людина (тобто її почуття халяви) а не злосні бандерівці які не дають східнякам навіть пчихнути по маскальськи.
я тобі кажу.

jatobikajy @ 2009-05-21T15:34:00

2009-05-21T12:44:11Z

Про нормальних

2009-05-14T14:38:37Z

Існує така метафізична версія, ніби думки наші, а заразом і слова нами сказані не тільки мають певний сенс, але й живуть десь поза нами, власним життям, а ми їх лишень відтворюємо, і надаємо їх формі власного суб’єктивного змісту.
В моєму районі живе один чоловік. Я пам’ятаю його ще з дитинства. Його поведінка вигляд, і міміка вказують на душевну хворобу. Загалом він охайний, абсолютно не агресивний, завжди посміхається, а саме головне кожного дня зустрічає перехожих, певною фразою, чи словосполученням. Ця коротка репліка кожного дня змінюється, і звертається він до перехожого іноді з питанням, іноді із зауваженням, іноді просто каже якесь слово, але в діалог не вступає, скаже і піде. Звісно не варто шукати потаємних і прихованих змістів в словах бідолашного, але хто зна.
Минулого тижня цей дивний персонаж підійшов до мене і сказав:
--Я не знаю нічого про башти, навіть не питай!!!
Я звиклий до чудних реплік того чоловіка пішов собі далі не звертаючи особливої уваги. Буквально два дні назад, перестрів мене запитанням
--А в підвалі автокранового бомбосховище?
Іншого разу питав скільки карат в загубленому діаманті, колись просто сказав:
--Добрий день.
Тобто ніякої звичної для нас логіки в цьому безперечно немає. Переважна більшість мешканців району навіть голови не повертають в бік сказаних до них слів, випадкові незнайомі з ним перехожі ще довго озираються від несподівано почутого чогось поза межі для них звичного.
Така поведінка нами не сприймається, і реакція цілком очікувана: починаючи від прокручування в пів обороту вказівним пальцем в області віска, інколи з присвистуванням, і закінчуючи зневажливо-брезгливою гримасою яка супроводжується раптово пришвидшеним кроком.
Ми не сприймаємо інших ніж ми, інших ніж нормальні. Тому слово ненормальний синонім до слова божевільний. Правда хто наповнює змістом поняття нормальності, для мене особисто таємниця. Скажімо Гілберт Честертон вважав що божевільний відрізняється від решти людей тим, що сприймає лише окремі деталі, і частини поняття з такою концентрацією, що не бачить і не розуміє за ними цілісносності, нездатність узагальнювати і є божевілля.
Хто знає чи цей згаданий мною чоловік розуміє що коїться в реальному нормальному (в нашій візії світі) а не розуміє, і раптом однієї миті усвідомив всю повноту нормальності, чи не захотів би знову стати не нормальним?
Хто знає… хто знає…
я тобі кажу.

етот дєнь побєди...

2009-05-09T16:41:24Z

Кастастрофа або деякі аспекти української українськості

2009-04-02T12:17:54Z

Якщо дідо ремонтував мешти, і передав свої майстерню, шкідливі звички, і відбірну лайку синові, а той згодом своєму синові, це називається сімейний бізнес, або йти слідами батька. Причому стати ремонтувальником мештів, ковалем, столяром чи іншим, потрібним суспільству чоловіком, міг кожен, достатньо було трохи заанґажуватись у вибрану сферу і засобом наполегливої праці, постійного самовдосконалення і практики врешті набути титулу “файний майстер” і людської поваги.
Так потрохи розвивалось суспільство, де кожен був на своєму місці. Так само потрохи ставало все більше отих добрих майстрів. В нас зараз ситуація аналогічна, з одним лише реверсом, жи замість касти і сімейного бізнесу ремонтувальників мештів, та інших важливих професій, у нас касти медиків, священиків, правників, чиновників і клан наближених до потрібних людей. Все б нічого, якби вони були фахівцями, знавцями своєї справи…
Але де там… вивчений на гроші мамусі з татуньом пестунчик чи пестунка переважно не навчене навіть самостійно висякатися, куди подінеться: тато ж сказали та ще й заплатили. А пестунчики, може ж мріяли бути не лікарями, адвокатами, священниками, чиновниками, а столярами, сантехніками, машиністами, електриками.
Мені шкода отця Петренка, який міг бути класним фермером, і вирощувати відбірних свинок, мені жаль доктора Іваненка в якому вмер добрий муляр-штукатур. Сльоза навертається, як бачу суддю Сидоренка, який би так якісно міг підбивати обцаси на капцях. Чи нещасного податківця Василенка: той взагалі так ретельно міг би замітати вулиці, жи за його мітлою не знайшов би й порошинки.
А вони натомість приречені:
хто різати апендицит, залишаючи при цьому шрам від соска до калитки;
хто відправляти службу Божу, на якій оповідати про верблюда і голчине вушко і при цьому будувати дві хати одночасно;
інший все життя буде судити-садити-брати-відпускати, при цьому сам залишиться довічно недоторканим і довічно всіх матиме в дупі.
Ще одна характерна риса кастологічної патології в новітній історії України - звичайні некастовані громадяни, досить часто підтримують і визнають таку систему суспільної єрархії. Наприклад: про якогось прихабарілого пихатого митника мало хто з пересічних обивателів скаже добре слово, але при цьому кожен з них мріє мати мазу на митниці, і тим самим провокує бідолашного на злочинну діяльність. Або нарікаючи на корумповану ДАІ, кожен хтів би мати в пулярисі візитку поважного пана генерала з того самого ДАІ, аби легко і невимушено відмазатись в разі потреби від можливих неприємностей на дорозі. Звісно ж люди розуміють, що це – неправильно, однак особисті інтереси завжди переважають над колективним добром, якому оце особисто-інтересне мало би підпорядковуватись.
Цікаво, що процес адаптації і пристосування до навколишніх суспільно-політичних умов у кастованого надгромадянина надзвичайно швидкий та інтенсивний: будучи, наприклад, за совітів комсомольським активістом і борцем з попами та релігією, за певних умов кастократ перетворюється на активного ходильщика до церкви і національно свідомого українця. Таких прикладів навіть в межах Дрогобича вистачає. Найстрашніше та найогидніше те, що народ довірливий і терплячий вірить в оце чудесне переродження і прозріння, і довіряє старому-новому чиновнику чи іншому кастовнику. Тож, не питайте потім, звідки беруться Ігорки Зваричі або чому, коли приходиш в державну установу за довідкою чи в іншій справі, зазвичай на тебе дивляться так ніби, ти їм давно винен але аж тепер приперся віддати задавнілий борг.

Не дивуйтесь і не запитуйте, бо кожен з нас до цього безладу причетний в тій мірі, в якій особисті інтереси ставить над загально людськими цінностями. Навіть як би це пафосно не звучало… а ще кишеня корумпатора відкрита обернено пропорційно бажанню громадянина дещо в цю кишеню покласти. Коли ми нарешті вже навчимось класти їм не в кишеню, а класти на їхню кишеню?! Тоді бути кастованим одразу стане невигідним, і в нашій державі одразу побільшає хороших майстрів і кожен опиниться на своєму місці. Було б як на мене непогано…

Smells like spring

2009-03-26T14:41:14Z

Прокинувся, а зранку весна. Я зустрів її на балконі. Знахабнілі горобці пошматували необачно залишиний на підвіконнику пакет кефіру, а млосні ероговані коцури ранткувалися під вікнами. Весняний вологий вітер студив вранішню каву, а холодна ще ненагріта табуретка напів-сонну гепу. Бетонна панорама міста ніби звесилішала, мабуть її оживив підталий скуйовджений килим брудного снігу на залишках трави зразка літо-осінь 2008, підсвічене ранковим сонцем, виглядало все це в біса гротескно.
В товаристві горобців, на шнурках для білизни , і котів під вікнами я спостерігав як прокидається місто і природа. Шум заспаної вулиці за будинками, був ще не надто навязливий, люди вже прямували на роботу вимальовуючи фінти дорішками дворів, зникали за будинками, і додавали тим самим роботи маршрутчикам, двірникам, і позбавляли спокою бродячих псів та котів, які ще з ночі заволоділи сплячим містом. Цікаво до кого ще сьогодні прийшла весна? А від когось може пішла?
Весна пора істини, чи навіть істинна пора, багатьох з нас зачали саме весною, і багатьом судилось піти від нас на весні, ну що ж не най гірший час для першої або другої оказії! Декому весна принесе кохання, декого забере в божевільню, комусь нагадає про молодість, а когось настрашить старістю…
Одинокий баштовий кран ліворуч від мого балкону теж мабуть чекав весни, з приходом тепла його стріла знову оживе, а веселі і трохи підпиті будівельники знову гукатимуть до нього «майна!!!!»--«віра!!!!», а поки він гордо завмер охороняючи на стрілі підвішену в повітрі бетономішалку. Автор цієї урбаністичної інсталяції мабуть добре розумів -- все те, що є залишене без нагляду і легкодоступне, автоматично перетворюється на крадене, тому й вирішив «окрилити» бетономішалку за допомогою крана. До речі весною те саме стосується і серця, тому будьте уважні, і не залишайте його без нагляду і в легко доступних місцях.
Вже саме час йти на роботу-- холодне кавове горнятко, колюче весняне повітря, і вже майже не заспане ранкове місто.

Шлях самурая

2009-03-09T11:08:41Z

Як і у багатьох його побратимів, доля його банальне кліше.
до вісімнадцяти років, життя нічим особливо не тішило. Сувора гірська місцевість, натуральне господарство, жорстокі непросвітні будні, сільська школа де інколи залишався два рази в одному класі,і дуже з того страждав, бо вже починали рости вуса, і зявились прищі,тому дитячі дзвінкі голоси на фоні його поламаного рику виглядали як аномалія. На щасття директор був з міста, тому сир, сметана, яйця і дві свинячі лаби які принесла турботлива ненька нашого самурая, були для директора школи майже скарбом, і залагодили шкільні проблеми нашого героя.
Після одинадцятого класу коли самурайчику вже стукнуло вісімнадцять, батьки відправили його в низ до цівілізації у величезний мегаполіс Дрогобич, аби син купив солі, бо все в їхньому селі робили самі а от сіль... ні.
вже з перших хвилин перебування в Дрогобичі, огні великого міста вскружили голову і перевернули світогляд пацана. Він не міг зрозуміти як люди поставили девіть хат одну на другу, і жиют там ніби в голубятнику, загадкою для юного самурая був кран який старчить зі стіни а з нього о Божеее тече вода, хоч керниці нігде нема. Багато відкрив для себе в той день гірський самурай, і о таким з відкритим ротом, і пачкою солі в руці, зацікавився нашим героєм, військовий паруль який блудив містом, в пошуках мяса призивного віку.
Так потрапив самурай в армію, де на диво дразу призвичаївся, бо зрозумів нарешті одну просту істину, якщо інколи розповідати начальству про когось якісь секрети, то життя одразу стає легшим, і масла в пайку більшає. Всю військову службу самураю снилось, не рідне гірське село турківського району, а велике і незвичайне місто Дрогобич, куди він мріяв повернутись. Дослужившись до сержанта, в лямпасах, і напастованих чоботах, самурай вийшов з армії, вдячне комадування частини, за регулярний стук на сослуживців, порадили пацанові йти працювати в міліцію, і навіть головний полковник частини витерши скупу вдячну сльозу, накатав самураю деферамбну рекомендацію у внутрішні органи.
Отак Дрогобицька міліція поповнилась, ще одним цінним кадром. Далі життя самурая сладалось як у казці: дружина повариха заводської їдальні, в хаті завжди повно харчів, підприємливий самурай не забуває своїх батьків щоденно переправляючи міліцейським бобіком у рідне село два баняка помиїв із заводської їдалки, аби батьки вигудовували свинок, які в свою чергу слугують карєрним каталізатором у вигляді вдарованих начальству великих куснів мяса.
Тепер він дільничний, в його районі є невиличкий локальний базарчик, теж невиличка прибавка до зарплати. Тепер він знає закони,і має пістолет, не любить рагулів, любить бити пяних в себе в кабінеті, для цього він набирає повну дволітрову баклашку води, і гамселить що сили бідолашних пияків по ребрах., любить файно поїсти на халяву, зі всіма на ти, але не любить хамів, старається багато не говорити так він виглядає солідніше, і взагалі він тепер займає найвищу соціальну сходинку в суспільстві.
отак то мрії збуваються
я тобі кажу.

гуд бай Лєнін

2009-03-03T16:17:52Z

На днях приятель розповів кумедну історію:
сидів він на роботі, і я так підозрюю, щось пив.
бо зявязалась суперечка, чи поховали Лєніна ,
чи може він далі красується в мавзолеї, при почесній варті,і при галстуку в горошок.
на певній стадії полеміки питання стало руба, тому вирішено було заключити парі.
машина, чи квартира то забагато на кон, а от пляшка горілки і кілограм апельсин самий раз, на тому вони і зійшлись.
за для отримання обєктивної, і правдивої відповіді, вирішено було дзвонити в консульство Російської Федерації. Телефончик тут же був добутий в неті, і за якусь секунду мій приятель Макс звонив в серйозну держ. установу іноземної держави, аби зясувати не менш серйозне геополітичне питання.
Незнаю як вони там стримували сміх, і як питали працівника консульства про Лєніна, але чувак відповів
же Лєнін пака лєжит, і еслі нада можем вам утрам атаслать афіциальний пісміний атвет, на ваш запрос па етаму поваду.
ггг
я втухав, як він розказував.
я тобі кажу

Блять я тільки догнав що матюками і жаргоном вони українську мову рахують, хують ,

2009-02-22T18:58:09Z

В дневнике jatobikajy бранные слова встречаются 2 раза.
Подозрительные слова (жаргон, слова с ошибками) встречаются 1494 раза.

Тест "Чистота русского языка v 2.0" © demidov
lj.onas.ru : lj.onas.ru